• Різне

    Читати Без вини винуваті, Островський Олександр

    19.02.2017

    ДІЯ ПЕРША

    ю б о в ь І в а н о в н а О т р а д и н а, девица благородного

    походження.

    Т а і з а Й л ь н і ш н а Ш е л а в і н а,

    дівчина, товарка Отрадиной.

    г Р и г о р і й Л ь в о в і ч М у р о

    в, молодий чоловік з губернських чиновників.

    А н н у ш к а. Та як же це так по спадку, коли у неї,

    окрім двох тіток, і родичів немає.

    Про т р а д и н а. Це ти почім

    знаєш?

    А н н у ш к а. Слухом земля повниться.

    Про т р а д и н а. Багато адже

    і дрібниць кажуть, Аннушка.

    А н н у ш к а. Ні, чого не було, так

    говорити не стануть. Кому потрібно! Бідно жили тут Таїса-то Ильинишна з своєї

    тітонькою, всі їх знали, а я так і оченно добре; час щось недавнє, всього три

    року. А познайомився тоді з ними багатий пан, дідок, з Сибіру приїхав,

    золотих пісків там у нього, кажуть, багато, ну, і відвіз їх звідси. Тітка з

    Москви зараз же й повернулася, а Таїса Ильинишна поїхали з ним на теплі води.

    Там старий і помер, так і відмовив всі свої гроші і всі золоті піски Таїсі

    Ильинишне, ось вона і розбагатіла. Приїхала сюди, так тепер шику і задає.

    Тітка-то в ній тепер замість прислуги.

    А н н у ш к а. Так приданого немає.

    Про т р а д и н а. Так ти

    думаєш, що тільки за тим і діло стало?

    А н н у ш к а. А то чому ж? Нині

    народ-то який? Тільки грошей і шукають, а не хочуть розуміти, що коли у вас

    приданого немає, так ви зате з хорошого роду; освіту маєте, всяке справа

    знаєте. А що ваші батьки померли, так вам нічого не залишили, так хто ж цього

    Про т р а д и н а. Так, так; відмінно ти міркуєш. А ось постривай, і я

    розбагатію, так заміж вийду.

    А н н у ш к а. А що ж мудрованого вам

    розбагатіти? У вас є бабуся багата.

    Про т р а д и н а. По-перше, вона

    дуже далека рідня, а по-друге, у ній прямих спадкоємців багато. Так до речі, вона

    А н н у ш к а. З уроків-то розбагатієте? Це в нашій стороні?

    Про т р а д и н а. Як неможливо? Чому? Що ти кажеш? Я

    не можу цьому повірити.

    М у р о в. Матінка не погодиться; так і погодиться

    вона хоч коли-небудь, я не знаю, а я без її волі кроку ступити не смію.

    О т р

    а д і н а. Що ж їй потрібно?

    М у р о в. Їй потрібно, щоб я одружився на дівчині

    багатою і сильною ріднею.

    Про т р а д и н а. Все це новини для мене; я тебе

    знаю чотири роки, а ти мені ні слова.

    М у р о в. У мене до цих пір і розмови

    т р а д и н а. Так, так, твої наміри.

    М у р о в (збентежений). Ну, що ж.

    р о в. Ах, Люба, завжди треба припускати найгірше, щоб бути готовим. Ну, ось я і

    думаю: що ти будеш робити з Грицем, якщо мене з вами не буде?

    Про т р а д і

    н а. Ах, відчепися, будь ласка! Пожалій мої нерви!

    М у р о в. Ох, нерви, нерви!

    От то-то й горе наше, що у вас нерви дуже слабкі.

    Лінива така була і вчилася погано, а от розбагатіла і чоловіка знайшла. Ще

    дівчиськом вона нас дивувала.

    М у р о в. Чому ж?

    Про т р а д и н а. А тим, що

    Про т р а д и н а. Так скоро? Що ж ти мене не попередив? Я зовсім

    не приготувалася; я була така весела сьогодні, не думала про розлуку з тобою,

    раптом таке горе. (Плаче.)

    М у р о в. Ну, що за горе? Про що ж плакати? Я,

    М у р о в. Досить! Буде з мене.

    і н а. Ось принадність! Диво, як добре! Не хочеш подивитися його на мені? Ось

    Ш е л а в і н а. Ну, не можна сказати; так собі.

    О т р

    а д і н а. Так хорошою прізвища, у великих чинах?

    Ш е л а в і н а (сміється).

    Так, в чинах. Ваше високо-нічого, ось і весь його чин.

    Про т р а д и н а. Так на

    що ж ти поласилася? Для чого йдеш за нього заміж?

    Ш е л а в і н а. Ось я

    тобі поясню для чого. Я тепер стала багата, а жити по-багатому не вмію. То

    є вмію тільки гроші по магазинах розвозити, на це у мене вистачає розуму; а як

    вести рахунки та розрахунки, та управляти маєтком, я аза в глаза не знаю. Дісталися

    мені акції та квитки; ось я поверчу, поверчу їх перед очима знову покладу;

    скільки тут грошей, ні в життя мені не перелічити. Рахувати-то я вчилася по пальцях, а

    тут пальців-то і не вистачає. А з маєтками та заводами що я буду робити?

    Покластися на керуючих та прикажчиків, так вони зараз мою премудрість

    прийдуть і будуть оббирати як їм завгодно. А тепер я в барышах: керуючий

    даром, та він же і чоловік, чоловік молодий, спритний, — чого ж мені ще! Та до того ж

    це правда. Але якщо він обдурить мене, так йому ж гірше. Зі мною жарти погані. Я

    адже не поцеремонюсь, я його, милого дружка Григорія Львовича, і за двері

    вытолкаю. Однак мені пора. Я б і посиділа у тебе, та прірва клопоту в місті.

    Короткий опис статті: вина зірок читати

    Джерело: Читати «Без вини винуваті» — Островський Олександр

    Також ви можете прочитати